GJ 1214 b

GJ 1214 b
Зображення
Маса 8,41 ± 0,36 Маса Землі[1]
Названо на честь водний об'єкт
Каталожний код GJ 1214 b[2], G 139-21b[2], LHS 3275b[2] і TIC 467929202b[3]
Дата відкриття (винаходу) грудень 2009[4]
Спосіб виявлення транзитний метод[4][5]
Сузір'я Змієносець
Батьківське небесне тіло Orkariad[2][4][5]
Аргумент перицентра 77 ± 7,5 °[1]
M sin i 8,41 ± 0,36 Маса Юпітера[1]
Ексцентриситет орбіти 0,0062 ± 0,0079[1]
Нахил орбіти 88,98 ± 0,094 °[1]
Період обертання 1,580404418 ± 5,8E−8 доба[6]
Велика піввісь орбіти 0,01505 ± 0,00011 астрономічна одиниця[1]
Паралакс 68,2653 ± 0,1723 кутова мілісекунда[7][2]
Власний рух за схиленням −749,588 ± 0,221 кутова мілісекунда на рік[7][2]
Власний рух за прямим піднесенням 580,447 ± 0,479 кутова мілісекунда на рік[7][2]
Радіус 2,733 ± 0,033 Радіус Землі[1]
Епоха J2000.0[2][3][5]
Пряме піднесення 4,517416338989 радіан[7][2]
Схилення 0,086636518468 радіан[7][2]
CMNS: GJ 1214 b у Вікісховищі
Планета GJ 1214 b в уявлені художника

GJ 1214 b (Глізе 1214 b) - екзопланета, що обертається навколо червоного карлика GJ 1214[en]. Знаходиться на відстані приблизно 40 світлових років від Землі.

Екзопланета - надземля, її радіус у ~2.7 разів перевищує земний, а маса - приблизно у 8.2 разів. Густина - 1870 ± 400 кг/м3[8]. В 2017 виявили, що це, ймовірно, планета-океан. Глізе 1214 b є найвірогіднішим кандидатом на цю класифікацію на даний момент.

В її атмосфері були виявлені хмари[9].

Властивості

Планета знаходиться від свого світила на відстані 0.014 а. о., але GJ 1214 випромінює в 350 разів меншу світла, ніж Сонце. Один рік на ній триває 36 годин.

Згідно з обчисленнями, її прискорення вільного падіння дорівнює 0.91 g.

Температура планети була розрахована теоретично, і варіюється від 280 градусів за Цельсієм в разі нульового альбедо (абсолютно темної планети), до 120 ° С, якщо альбедо планети дорівнює альбедо Венери.

Вік планетарної системи оцінюється в кілька мільярдів років, тому вчені припускають, що планета за цей час втратила велику кількість летючих компонентів і її нинішній стан не може бути первинним[10].

Океан

Виходячи із значення параметрів густини, маси та радіусу, було висловлено припущення, що Глізе 1214 b - планета-океан.

Атмосфера планети складається з водяної пари з невеликою домішкою та водню, та температури дуже високі, тому вода там знаходиться в дуже екзотичних станах, що робить уявлення життя на планеті майже неможливим. На глибині більш 100 км, тиск настільки сильний, що вода не може існувати в рідкому стані, та перетворюється на незвичайний лід типу лід VII[11].

Але 1 січня 2014 року стало відомо, що в результаті нових досліджень атмосфери планети, проведених з небувалою точністю, виявити сліди будь-яких молекулярних сполук - ні води, ні метану, ні азоту, ні чадного газу, ні вуглекислого газу, не вдалося[12], що ставить під сумнів теорію існування океану на Глізе 1214 b взагалі.

Відкриття

Планета була відкрита транзитним методом 16 грудня 2009 року в обсерваторії Уіпл, США.

  1. ↑ а б в г д е ж Mahajan A. S., Eastman J. D., Kirk J. Using JWST Transits and Occultations to Determine ∼1% Stellar Radii and Temperatures of Low-mass Stars // The Astrophysical Journal Letters — IOP Publishing, 2024. — Vol. 963, Iss. 2. — P. L37. — ISSN 2041-8205; 2041-8213 — doi:10.3847/2041-8213/AD29F3 — arXiv:2402.05991
    d:Track:Q3470990d:Track:Q125848379d:Track:Q2915886d:Track:Q598789
  2. ↑ а б в г д е ж и к л SIMBAD Astronomical Database
    d:Track:Q654724
  3. ↑ а б Exoplanet Archive — 2011.
    d:Track:Q5420639
  4. ↑ а б в Charbonneau D., Lovis C., Latham D. et al. A super-Earth transiting a nearby low-mass star // Nature / M. Skipper — NPG, Springer Science+Business Media, 2009. — Vol. 462, Iss. 7275. — P. 891–894. — ISSN 1476-4687; 0028-0836 — doi:10.1038/NATURE08679 — arXiv:0912.3229
    d:Track:Q19544957d:Track:Q180445d:Track:Q28267946d:Track:Q52661223d:Track:Q5232304d:Track:Q180419d:Track:Q120389d:Track:Q16539457d:Track:Q176916
  5. ↑ а б в Енциклопедія позасонячних планет — 1995.
    d:Track:Q1385430
  6. ↑ Yalçınkaya, S., Baştürk, Ö., Southworth, J. et al. Looking for timing variations in the transits of 16 exoplanets // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2024. — Vol. 530, Iss. 3. — P. 2475–2495. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1093/MNRAS/STAE854 — arXiv:2403.17690
    d:Track:Q5233701d:Track:Q1536490d:Track:Q217595d:Track:Q115915953d:Track:Q105514711d:Track:Q118247800d:Track:Q54196061d:Track:Q126153673
  7. ↑ а б в г д Gaia Data Release 2 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2018.
    d:Track:Q42262d:Track:Q17011141d:Track:Q51905050
  8. ↑ Cloutier, Ryan; Charbonneau, David; Deming, Drake; Bonfils, Xavier; Astudillo-Defru, Nicola (1 листопада 2021). A More Precise Mass for GJ 1214 b and the Frequency of Multi-Planet Systems Around Mid-M Dwarfs. The Astronomical Journal. Т. 162, № 5. с. 174. doi:10.3847/1538-3881/ac1584. ISSN 0004-6256. Процитовано 20 липня 2022.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  9. ↑ Northon, Karen (31 грудня 2013). NASA's Hubble Sees Cloudy Super-Worlds With Chance for More Clouds. NASA. Процитовано 20 липня 2022.
  10. ↑ Charbonneau, David; Berta, Zachory K.; Irwin, Jonathan; Burke, Christopher J.; Nutzman, Philip; Buchhave, Lars A.; Lovis, Christophe; Bonfils, Xavier; Latham, David W. (2009-12). A super-Earth transiting a nearby low-mass star. Nature. Т. 462, № 7275. с. 891—894. doi:10.1038/nature08679. ISSN 0028-0836. Процитовано 20 липня 2022.
  11. ↑ News | Center for Astrophysics. pweb.cfa.harvard.edu. Процитовано 20 липня 2022.
  12. ↑ Kreidberg, Laura; Bean, Jacob L.; Désert, Jean-Michel; Benneke, Björn; Deming, Drake; Stevenson, Kevin B.; Seager, Sara; Berta-Thompson, Zachory; Seifahrt, Andreas (2014-01). Clouds in the atmosphere of the super-Earth exoplanet GJ 1214b. Nature (англ.). Т. 505, № 7481. с. 69—72. doi:10.1038/nature12888. ISSN 1476-4687. Процитовано 20 липня 2022.