Отто III Віттельсбах
| Отто III Віттельсбах | |
|---|---|
| нім. Otto III. von Bayern | |
 | |
| Народився | 11 лютого 1261[1] Бурггаузен, Duchy of Lower Bavariad |
| Помер | 9 листопада 1312 (51 рік) або 9 вересня 1312 (51 рік) Ландсгут, Duchy of Lower Bavariad[1] |
| Поховання | Seligenthal abbeyd |
| Країна |  Баварія Угорщина |
| Діяльність | політик, монарх |
| Знання мов | німецька |
| Титул | герцог |
| Посада | Король Угорщини[2] і герцог Баварії[d] |
| Партія | політик до появи політичних партійd |
| Конфесія | християнство |
| Рід | Віттельсбахи |
| Батько | Генріх XIII[3] |
| Мати | Ельжбета Угорська[3] |
| Брати, сестри | Стефан I, Людвіг III і Q20499225? |
| У шлюбі з | Катерина Габсбургськаd і Agnes of Glogaud |
| Діти | Генріх XV |
 | |
| |
Отто ІІІ Віттельсбах (нім. Otto III von Bayern, рос. Оттон III, пол. Otto III Bawarski, 11 лютого 1261 — 9 вересня 1312) — герцог Нижньої Баварії, король Угорщини у 1305—1307 роках як Бела V. Син баварського герцога Генріха ХІІІ та Єлизавети, доньки угорського короля Бели IV, племінник галицького князя Лева І.
Біографія
Після смерті батька 1290 року став співправителем Нижньої Баварії разом з молодшими братами Людвигом ІІІ і Стефаном . На початку правління взяв участь у війні за німецький трон поміж Альбрехтом І Габсбургом і Адольфом з Нассау, на стороні якого виступив, маючи надію приєднати приналежну Габсбургам Штирію. Після загибелі короля Адольфа у битві під Гелгеймом перейшов на сторону Альбрехта І, який забрав замки Паркштайн і Вайден.
Через непевну ситуацію в Угорщині він 1301 року відмовився претендувати на корону св. Стефана, підтримавши родича Вацлава ІІ, виступивши одночасно проти німецького короля Альбрехта І Габсбурга. Папа римський Боніфацій VIII звільнив від обітниці вірності королю Угорщини Ласло V (Вацлаву ІІІ) тих підданих, що заради коронації Карла Роберта Анжуйського підтримали Альбрехта І Габсбурга. До них належав, зокрема, король Русі Юрій І — племінник померлого короля Стефана V, чия донька Марія, можливо, була дружиною Карла Роберта. Це змусило чеського короля Вацлава ІІ забрати сина Вацлава ІІІ з Угорщини разом з коронаційними клейнодами і заложниками — угорськими магнатами. У празькому замку Вацлав ІІ у липні 1305 року відступив право на трон Угорщини Оттону Віттельсбаху — своєму родичу по матері Кунегунді і по матері Єлизаветі онуку Бели IV. Оттону ІІІ довелось у одязі купця потаємно перебратись через австрійські землі свого ворога Альбрехта І Габсбурга. 11 листопада 1305 року він прибув до Пешта. За підтримки частини шляхти його увінчали в соборі Секешфегервара 6 грудня 1305 року короною св. Стефана, як Белу V.
Наступні два роки пройшли у боротьбі з претендентом Карлом Робертом Анжуйським, прихильник якого, воєвода Семигороддя 1307 року полонив Отто ІІІ. У жовтні Отто визнав владу Карла Роберта, і той його відпустив, або ж йому вдалось утекти. Відомі згадки про його теплу зустріч королем Русі Юрієм І. За допомогою глоговського князя Генріха ІІІ він добрався до Баварії у лютому 1308. Отто ІІІ не зрікся титулу, підписуючись королем Угорщини, але не боровся з Карлом Робертом, розпочавши безуспішну війну з Габсбургами (1309—1311). Через значні фінансові проблеми від підняв податки і розширив права купців, що сприяло розвитку міст і збагаченню Баварії.
Похоронений у кляшторі Віттельсбахів Селігентгаль.
Відома гіпотеза про одруження сина короля Юрія І князя Лева ІІ з донькою Генриха ІІ Глоговського, яка приходилась сестрою Агнесі — дружині Отто ІІІ.
Дружини, діти
Отто ІІІ Віттельсбах був одружений двічі.
Катерина, донька Рудольфа І Габсбурга, померла 4 квітня 1282 р. До того року після народження померли 1280 р. їхні близнята — Генрих і Рудольф.
18 травня 1309 р. він одружився з Агнесою, донькою глоговського князя Генриха ІІІ. У шлюбі народились:
- Агнеса (1310—1360) — видана за графа Генріха IV фон Ортенбурга
- Генріх III (1312—1333), герцог Нижньої Баварії.
Після смерті Отто ІІІ Агнеса вийшла 1329 р. заміж за графа Алрама фон Гальс († 1331). До смерті Агнеса (1293/96 — 1361) титулувалась королевою Угорщини.
Примітки
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #137964218 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.d:Track:Q27302d:Track:Q36578
- ↑ Zsuzsa G., Jenő H. Királyok könyve / за ред. H. Jenő, G. Zsuzsa — Budapest: Officina Nova, 1997. — С. 58. — ISBN 963-548-580-8d:Track:Q117346240d:Track:Q117347757d:Track:Q117345445d:Track:Q1055496d:Track:Q1781
- ↑ а б Lundy D. R. The Peeraged:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
Джерела
Леонтій Войтович. Княжа доба на Русі: портрети еліти. Видавець Олександр Пшонківський, Біла Церква, 2006, с.508, с. 511.
Посилання
- Genealogie Lexikon des Mittelalters
- Історичний словник Баварії: угорської монархії Отто III. Нижньої Баварії, 1305—1307 (Сара Hadry)) (нім.)
| Попередник Вацлав III |  | Король Угорщини 1305-1307 | | Наступник Карл Роберт |
| Попередник Вацлав III |  | Король Галичини та Володимирії 1305-1307 | | Наступник Карл Роберт |
| Попередник Генріх XIII |  | Герцог Нижньої Баварії | | Наступник Оттон IV Баварський |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
